Здається, не Катерина обрала професію, а та її. Ще змалку дівчинка з легким серцем поспішала на допомогу іншим. Катруся виросла, і теперь вона не просто співчутлива дитина, а соціальний працівник. К. Крикуша стала однією з фахівців, яких залучили до соціальної роботи в Миколаївської громаді в рамках нашого проєкту.
– Насправді, коли прийшов час обирати, на яку спеціальність поступати, я взагалі не знала, що мені обрати, – зізнається Катерина. – . З варіантів я розглядала щось творче або пов’язане з природою, бо це те, що мене цікавить, а особливо творчість. Я творча людина, і у мене є багато захоплень, які пов’язані з творчістю, але пов’язувати з цим свою професію і приділяти цьому все своє життя мені не хотілося, тому це справді був важкий вибір. Але потім мені запропонували соціальну роботу, і я зрозуміла, що, напевно, це саме те, що я шукала.
Я люблю допомагати людям та надавати підтримку, коли вона потрібна. Я дуже чутлива, у мене дуже розвинуте почуття справедливості, а також я емпатична, тому мені важко дивитись на людей, які потрапили в складні життєві обставини або яким просто потрібна підтримка в даний момент. Раніше я про таких людей дивилася відео або читала про них, але не бачила, як це все виглядає в реальному житті. Коли я побачила на власні очі, як люди живуть, то мене це ще більше засмутило, бо вони справді потребують моєї допомоги.
Звичайно, спочатку було важко вникати у всі тонкощі, звикати до постійного спілкування. Але коли бачиш, що на тебе чекають, це найкраща підтримка, -вважає дівчина.
Професія соціального працівника – це не просто графік відвідувань та перелік зобов’язань, а щире бажання ділитися душевним теплом. Так, соцпрацівник- це людина, яка працює не тільки в рамках державного стандарту, але й вирішує різні питання: від запису на прийом у поліклініку до заміни батарейок у пульті від телевізора та вибору цікавої книги. Безумовно, головне, це – спілкування. Обмін знаннями, емоціями – не просто життєві дрібниці, а складова життя. Молода фахівчиня цілком впевнена, що допомога ніколи не буває односторонньою: “Варто допомогти першому підопічному, до наступного йду піднесенною. Це важливо. Люди отримують увагу і турботу, а я – їхній настрій, мудрість і ту саму людську подяку, яка робить мою працю по-справжньому особливою”. У цьому полягає весь професійний секрет: коли даруєш тепло іншим, завжди зігріваєшся і сам.
– Катерино, що найскладне під час спілкування з підопічними?
– Напевно те, що є люди, які не проявляють ініціативи та не хочуть змінюватись, або змінюють щось мінімально. Є взагалі інфантильні, мовляв, мені всі винні, віддайте належнє – грошові виплати, послуги. Але найсумніше, коли люди не розуміють, що у них є проблеми, і не хочуть допомоги – тоді допомогти майже нереально, хоча ці люди справді її потребують. Мені особисто траплялась тільки одна така людина, і я дуже сумую, що не змогла майже ніяк допомогти. Це змусило мене зрозуміти, наскільки важлива готовність самої людини до змін. Але водночас це мотивує мене розвиватися і шукати кращі підходи до таких ситуацій.
– Чи можете пригадати якісь цікавинки, історії з досвіду ?
– Я допомагала одній сім’ї, у якої сталося горе, і намагалася морально підтримувати членів родини. Одного разу один з батьків зварнувся до мене з приводу серйозної проблеми, пов’язаної з дітьми. Я розуміла, що самостійно не зможу повноцінно допомогти, тому передала інформацію відповідним фахівцям і звернулася за підтримкою для цієї сім’ї.
Через кілька тижнів я зателефонувала їм вдруге, щоб дізнатися, як справи, і у відповідь почула багато щирих слів вдячності. Це було дуже зворушливо — мені стало тепло на душі. Хоча я не вирішила проблему самостійно, я зрозуміла, що навіть невелика допомога або правильне спрямування можуть мати велике значення для людей.
Саме тоді я ще раз переконалася, що обрала правильний професійний шлях, адже відчуття того, що ти можеш бути корисною і підтримати когось у складний момент, є надзвичайно цінним. Щодня я відчуваю важливість своєї праці, потрібність усім цим людям, з якими я працюю. Це безцінне відчуття! З іншого боку, ми завжди оточені людьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, а це, безсумнівно, серйозно впливає на діяльність та самопочуття соціального працівника.Я розуміла, що ця професія не проста, передбачає особливу специфіку роботи з людьми. Почавши працювати, я відчула повною мірою всю відповідальність, яку несе кожен фахівець з соціальної роботи.
Професійне вигоряння дівчині ще незнайоме: “Робота приносить насолоду, я цим живу, мені подобається ділитися душевним теплом, отримувати життєвий досвід” -, зізнається вона. І сподівається, що й надалі не розчарується в обраній професії. Катерина каже, що соціальну роботу можна віднести до тих видів професійної діяльності, де ефективність роботи часто залежить від особистісних якостей: щоб бути соцпрацівником, потрібно мати величезне терпіння та любов до людей. При цьому без якоїсь зайвої м’якості серця принаймні у критичні моменти. Який сенс приходити до лікаря з переломом, якщо він бігатиме навколо вас і кричатиме: «Ой-ой-ой, як же вам боляче!». Так і в соціальній сфері: співробітник має бачити суть проблеми та вирішувати саме її, а емоції залишити на потім.
– Що дає Вам участь в проєкті?
– В першу чергу це досвід. Я студентка та перебуваю на онлайн навчанні, тому мені дуже бракує практики, а цей проєкт якраз дає можливість отримати її ще до завершення навчання. Для мене це не лише можливість спробувати себе у професії, а й шанс краще зрозуміти, як насправді працює соціальна робота зсередини – з реальними людьми, їхніми історіями та потребами.
Я вдячна людям, які розповіли мені про цей проєкт, адже завдяки цьому я змогла не лише здобути перші професійні навички, а й відчути, що моя допомога може бути корисною вже зараз. Це дуже мотивує розвиватися далі в цій сфері.
Крім того, участь у проєкті допомогла мені стати більш впевненою в собі, навчила краще комунікувати з різними людьми, швидше реагувати на складні ситуації та приймати відповідальні рішення. Я зрозуміла, що соціальна робота – це не лише про знання, а й про емпатію, терпіння та вміння знаходити підхід до кожної людини.
Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду
